Карпати - футбольний клуб Прем'єр ліги України з міста Львова. Клуб заснований в 1963 році. Єдиний клуб за всю історію Кубка СРСР, що виграв трофей, виступаючи не у вищій лізі (1969 рік). Дворазовий фіналіст Кубка України: 1993 і 1999. Бронзовий призер чемпіонату України 1997/98.

Чемпіонати незалежної України 1992-1999

Після здобуття незалежності України «Карпати» виступали у вищій лізі України, починаючи з першого ж сезону (1992). У сезоні 1997/98 «Карпати» посіли третє місце, що поки є найкращим результатом за історію клубу. Також клуб двічі дійшов до фіналу Кубка України: у сезонах 1992/93 і 1998/99. Ті результати «Карпати» показували під керівництвом головного тренера Мирона Маркевича, який очолив клуб у 1992 році і працював там до 1999 року.

«Карпати» підтвердили історичне реноме кубкових команди: в сезоні 1992/93 стали фіналістами Кубка України, отримавши в наступному сезоні право грати в Кубку володарів кубків, а в сезоні 1993/94 були близькі до того, щоб повторити цей успіх. У півфіналі львів'яни змагалися з одеським «Чорноморцем». Гра у Львові завершилася внічию (0:0), а в Одесі рахунок довгий час був 1:1 (виводили гостей у фінал за рахунок м'яча, забитого на виїзді) і лише на останній хвилині «Чорноморець» забив переможний гол.

У першостях 1992/93 та 1993/94 клуб посідав високі місця: 6-е і 5-е, відповідно. Наступний чемпіонат «Карпати» закінчили дещо нижче - на 8-му місці. Також протягом сезону змінився президент клубу, яким став Роман Гірник. Головний тренер Мирон Маркевич не зійшовся з новим президентом щодо ряду питань і після закінчення першості 1994/95 покинув «Карпати».

Наставником став помічник Маркевича Володимир Журавчак. Але якість гри команди не покращилась і в сезоні 1995/96 зафіксовано аж до цього часу найбільшу поразку львівського клубу в чемпіонатах України: «Кремінь» (Кременчук) - «Карпати» - 6:1. Перед початком нової першості до команди вдалося повернути Мирона Маркевича, який вивів «зелено-білих» на 5 місце в 1997 році, а в наступному році отримав з «Карпатами» бронзові медалі вищої ліги чемпіонату України. Це третє місце стало найбільшим успіхом клубу до і після того. Ворота команди тоді захищав досвідчений Богдан Стронціцьким, в обороні виступали Юрій Беньо, Олександр Чижевський та Володимир Єзерський, у середині поля - Євген Назаров, Сергій Ковалець і Сергій Мізін, а найкращим бомбардиром став Олександр Паляниця. Також «Карпати» в сезоні 1998/99 знову вийшли у фінал Кубка України, де не мали жодних шансів проти київського «Динамо», яке очолював Валерій Лобановський - 0:3. Але таке досягнення дозволило львів'янам втретє і поки востаннє зіграти в єврокубках.

1999-2005

Літо 1999 року ознаменувалося частковою реконструкцією домашньої арени - замість дерев'яних лавок на стадіоні «Україна» були встановлені пластикові сидіння. Львів готувався приймати ігри «Карпат» у Кубку УЄФА. Тому перші кілька домашніх матчів клубу у чемпіонаті України 1999/2000 відбулося на стадіоні СКА, де «Карпати» не приймали суперників ще з 1960-х років. Тимчасове повернення виявилося вдалим: 1 серпня 1999 року була зафіксована найбільша перемога «Карпат» у вищій лізі чемпіонату країни, коли одеський «Чорноморець» поступився у Львові з рахунком 0:5. Тому історичний успіх здобув не на стадіоні «Україна», де «зелено-білі» провели 99% всіх домашніх ігор першості України, а на стадіоні СКА.

Досягнення «левів» у 1990-х (два виходи у фінал Кубка України, бронзові медалі чемпіонату) не вимагали великого бюджету і матеріальних витрат, які в українському футболу почали різко рости на початку 2000-х років. Внаслідок цього збільшилася плинність кадрів, адже хороші гравці отримали можливість отримувати у клубах-грандах дуже високі гонорари. «Карпати» намагалися запрошувати іноземних футболістів, у деяких випадках переборщивши з цим. У чемпіонаті 2001/02 років у барвах клубу виступило аж 37 гравців (серед них 9 іноземців) - найбільша кількість в історії команди. Команда перетворилася на середняка вищої ліги, а тренери змінювалися що кілька місяців. Безпрецедентним став випадок з Мироном Маркевичем - у 2001 році він очолив «Карпати» вже втретє в кар'єрі, а в 2003 навіть вчетверо, але врятувати команду не зміг.

Навесні 2004 команда зайняла передостаннє, 15-е місце в чемпіонаті і вилетіла в першу лігу, де виступала протягом двох сезонів. Після пониження у класі команду залишив ряд сильних і амбіційних футболістів (Сергій Мізін, Сергій Даниловський, Тарас Кабанов, Сергій Ковальчук та інші).

2005 - до цього дня

У сезоні 2005/06 команда досягла унікального, як для клубу з першої ліги, успіху в Кубку України, діставшись до півфіналу і обігравши на шляху три команди вищої ліги. Всі 3 голи у домашніх перемогах над «Чорноморцем» (1:0), «Шахтарем» (1:0) і «Ворсклою» (1:0) здобув бразильський нападник Вільям Роша Батіста - один з кращих легіонерів клубу. Особливо сенсаційним був результат гри з «Шахтарем», тодішніх чемпіоном України. Господарі витримали шквал атак гостей і забили вирішальний гол у другому таймі. А після матчу керівництво донецького клубу було настільки вражене надійною грою львівського воротаря Богдана Шуста, що незабаром купило футболіста відразу ж у перше можливе трансферне вікно - вже через 3 місяці. За результатами сезону «Карпати» посіли 2-е місце у першій лізі і вибороли право знову виступати у вищому дивізіоні.

Першість 2006/07 клуб провів сильно, посівши 8-е місце. Кращим бомбардиром став Батіста, який забив 10 голів. У наступні роки «Карпати» страждали від так званого «Синдрому другого сезону» - після повернення в «вишки» і хорошого виступу у першому сезоні в наступній першості часто наступає спад. У чемпіонаті 2007/08 львів'яни продовжили список значних кадрових втрат - з львівської команди після виходу до вищої ліги пішов ряд старших, досвідчених гравців, лідерів колективу (Распопов, Тимчишин, Тлумак, Сучков, Батіста), яких замінила місцева молодь - вихованці західноукраїнського футболу. Омолоджений склад показував нестабільну гру, про що свідчить, наприклад, розгром у Києві влітку 2007 року: «Динамо» - «Карпати» - 3:7 чи поразка у жовтні того ж року в Одесі від «Чорноморця» з рахунком 0:4. У підсумку - 10-е місце в чемпіонаті.

У 2008 році, після виходу у вищу лігу футбольного клубу «Львів», за який виступають виключно українські футболісти, симпатії львівських уболівальників розділилися - критикували селекцію «Карпат», призначення недосвідченому іноземного тренера і неспроможність запросити висококласних гравців. Перша офіційна зустріч цих клубів завершилася несподівано - у вересні 2006 року тоді ще першолігові «городяни» вибили висшоліговий клуб «Карпати» з Кубка України в поєдинку 1 / 16 фіналу. Реванш було взято 15 листопада 2008, коли в першому в історії української вищої ліги (нинішній Прем'єр-ліги) у львівському дербі «зелено-білі» обіграли «Львів» 4:2, поступаючись протягом гри 0:2.

Нарешті, Олег Кононов зумів підібрати виконавців, які утворюють на полі єдиний колектив. Взимку сезону 2008/09 років клуб залишили колишні основні футболісти (Володимир Федорів, Самсон Годвін, Максим Фещук), але команда заграла краще і блискуче початку весняну частину першості: домашня перемога 3:0 над «Чорноморцем» і виїзний розгром «Іллічівцем» 5: 1, який став найбільшою виїзною перемогою «Карпат» за всю історію виступів у вищій лізі України.

Єврокубки

«Карпати» тричі стартували у європейських клубних турнірах: у 1970 році після набуття Кубка СРСР і в 1993 і 1999 роках після виходів у фінал Кубка України. Кожного разу команда вибувала вже після першого етапу змагань.

Досягнення

• Володар Кубка СРСР: 1969
• Переможець Першої ліги СРСР: 1979
• Фіналіст Кубка України: 1993, 1999
• Бронзовий призер чемпіонату України 1998

Офіційний вебсайт ФК Карпати